Загальне враження: трохи дивний роман. Але цікавий.
За основу автор узяв історію Овідія, зокрема його “Метамопфози” і вигнання з Риму на північ. За якийсь час у Рим приходить вістка, що нібито Овідій помер у м. Томи, де жив після вигнання, і один з його прихильників – головний герой Котта вирушає туди, аби знайти текст недописаних і спалених “Метаморфоз”. У залізному місті на краю світу Котта переживає усілякі дивні подіі і переміни, втім Овідія не знаходить, а тільки його слугу Піфагора і обписані всякими странностями клаптики тканини. Люди в місті теж вкрай странні, але то дрібниці порівняно із странністю хронотопу цього роману, особливо його часової складової. Події відбуваються в давньоримській імперії, але в ній є кінескопи, парові двигуни, електрика і акумулятори. Можна було би собі уявити 20 століття з давньоримською культурою, але іншої техніки нема, а побут узагалі античний, що в Томах, що в Римі. Так що час – це таке міжчасся, що врешті гарно пасує до ідеї метаморфоз.
Тепер вернемся до людей. Всі герої мають античні імена і свої античні прототипи в античній історії чи міфології й у “Метаморфозах” Овідія. Про це можна дізнатися в заключній частині книжки, що має назву: “Овідіїв репертуар”. Тому якщо вам попаде в руки Рансмайр, особисто я рекомендую спершу пригадати Овідія. Я цього не зробила, бо не знала, про що роман, бггг, і всю дорогу відчувала цю нестачу пам’яті, що ж там було в “Метаморфозах”, бо хоч я їх і читала, але з 3 курсу вже ніц не пам’ятаю. І отже з тими людьми стаються всякі дивні речі, але потім вони виявляються повністю в контексті історії чи міфології.
Кінець цієї книжки закономірний, але при цьому такий змазаний, що за три дні після завершення я не годна його згадати. І попри всі ці дивні штуки книжка цікава і навіть динамічна, є щось таке, що заставляє читати далі: то Котта знайшов Овідія, чи ні? Ну, і власне, що з тим було? На деякі питання у відгуках краще не відповідати, аби не спойлити 🙂
Читати? Попри всі ті странності, які я описала вище, книжка мені сподобалася, тому так, читайте, на здоров’я, спершу Овідія, потім Рансмайра і насолоджуйтеся 😉
instytutka 